Виховання, як зазначав ще у свій час Г.Сковорода, є умовою людського буття . Оскільки кожна людина прагне прожити радісне, щасливе життя, тому і виховання повинно приносити задоволення. Процеси перебудови у сучасній школі зумовлені утвердженням нового гуманістичного принципу виховання, у якому суб'єктом і метою виступає дитина. Організація її «саморуху» від нижчих до найвищих рівнів розвитку вимагають пошуку нових форм і засобів виховної роботи, які, «не ламаючи природи дитини», забезпечували б її соціалізацію та засвоєння нею загальнолюдських і національних цінностей. Впровадження інноваційних технологій у сферу освіти сприяє розв'язанню проблеми щодо їх якісного впливу на зміст, методи та організаційні форми виховання, які, у свою чергу, створюють умови для процесу оновлення в галузі освіти.

Термін «інновація» почав використовуватися у вітчизняній педагогіці на початку 90-х років ХХ століття і швидко набув поширення в учительському середовищі. Прийшов він із зарубіжної педагогіки, яка у свою чергу, запозичила його з економічних дисциплін.

Вважають, що вперше це слово з’явилося наприкінці ХІХ століття і в перекладі означає оновлення, новизна, змінювання.

Спочатку це поняття вживалося в етнографії як введення елементів однієї культури в іншу. На початку ХХ століття поняття «інновація» ввійшло в сферу макроекономіки, де воно закріпилося у значенні нововведення в галузі техніки, технології, організації праці та управління, які ґрунтуються на використанні досягнень науки і передового досвіду, а також на використанні цих нововведень у найрізноманітніших галузях.

Перенесення терміна «інновація» в сферу освіти було пов'язане з поширенням поглядів на сучасне суспільство як на постіндустріальне, в якому освіта відіграє одну з провідних ролей.

Під інноваціями у навчанні і вихованні розуміють процес створення, поширення нових засобів (нововведень) для роз'яснення тих педагогічних проблем, які досі вирішувались по-іншому, а також результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних розв'язань різноманітних педагогічних проблем: оригінальні виховні ідеї, нові виховні та навчальні технології, форми і методи виховання та навчання.

Поряд із поняттям інновації у вихованні вживається термін «Інноваційні виховні технології», спрямовані на розвиток духовних здібностей учнів як вирішальних для розвитку ціннісної системи людини.

Мета інноваційного виховання на відміну від традиційного спрямована не на засвоєння учнями прийнятих у суспільстві цінностей, норм, відношень та

зразків поведінки, а перш за все, на розвиток особистості учня, проектування і становлення унікального образу його життєдіяльності, зацікавленості кожної дитини у виявленні свого життєвого досвіду, прояву своєї індивідуальності, створення для дітей і дорослих ситуацій вибору та успіху, побудові діалогічних форм спілкування.

Нововведення (інновації) не виникають самі собою, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду. Інноваційний процес у вихованні розпочинається з етапу вивчення об'єкта чи явища виховного процесу. Головною рушійною силою інноваційної виховної діяльності є вчитель, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним і під час впровадження і поширення нововведень. Педагог-новатор є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних технологій виховання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень виховного процесу, створювати нові форми та методи. Основна умова такої діяльності — інноваційний потенціал педагога, тому сьогодні школі потрібен вчитель з яскраво вираженими творчими здібностями, здатний до організації своєї професійної діяльності на інноваційному рівні.

Будь-яка творча діяльність вчителя може бути мистецтвом або технологією. Мистецтво засноване на інтуїції, технологія - на закономірностях науки. З мистецтва все починається, технологією – закінчується. Інноваційна діяльність - це метод пізнання, за допомогою якого у природних або штучно створених умовах, що контролюються і керуються, досліджується освітнє явище, прогнозується новий спосіб розв'язання педагогічного завдання або проблеми. Цілеспрямування інноваційної діяльності обумовлюється:

-об'єктивними потребами суспільства ;

-соціальним замовленням;

-реальними умовами і можливостями в даний період її розвитку.

Під час впровадження інноваційних виховних технологій вчителю необхідно створити такі умови, щоб кожна дитина почувала себе там комфортно, незалежно від її індивідуальних психофізіологічних особливостей, здібностей і нахилів. У центр уваги необхідно поставити фізичне, психічне й моральне здоров'я учнів. Використовуючи знання з психології необхідно створити умови для того, щоб у дитини виникло внутрішнє бажання творити себе, а це, як відомо, показник найвищого рівня виховання.

В основу сучасних технологій покладено особистісно-орієнтований підхід, який зумовлений пріоритетом особистості дитини, її гармонійного розвитку в умовах існуючої освітньої системи й передбачає трансформацію виховання у сферу самоствердження особистості. За особистісно орієнтованого виховання дитині має бути забезпечена можливість самостійно приймати рішення і відповідно поводитися. Тому вихователь не повинен примушувати дітей проти їхньої волі робити вчинки, що даються їм з великими труднощами. Проте не слід і пасивно погоджуватися з такою їхньою позицією. Потрібні виховні впливи, які спричинювали б внутрішню боротьбу дитини до них, дока вона сама прийме позитивне моральне рішення.

Різноманітність форм позакласної виховної роботи постійно поповнюється новими формами, що відповідають умовам шкільного життя, яке постійно змінюється. Часто основи їх змісту і методики черпаються з популярних ігор телевізійних передач (КВК, «Брейн-ринг», «Що? Де? Коли?», «Поле чудес», «Відгадай мелодію», «Поклик джунглів», «Чудова сімка», «Розумниці і розумники» тощо).

Усю багатоманітність форм виховної роботи з учнями поділяють на три групи — залежно від основного завдання, яке реалізується у процесі використання тієї чи іншої форми:

1) форми управління і самоуправління шкільним життям (збори, лінійки, мітинги, класні години, засідання представницьких органів учнівського самоврядування, тощо);

2) пізнавальні форми (екскурсії, походи, фестивалі, усні журнали, інформаційні години, газети, тематичні вечори, секції, виставки тощо);
3) розважальні форми (ранки й вечори, свята, ігрові програми тощо).
Кожна форма, яка використовується у педагогічному процесі, допомагає реалізовувати не одне виховне завдання. Наприклад, форми управління шкільним життям вирішують не лише завдання організації діяльності учнівського колективу, а й завдання просвіти школярів (насамперед — у питаннях менеджменту) і вироблення у них управлінських навичок. З цією метою педагоги використовують у ролі організаторів цих форм роботи не тільки здібних учнів, а й тих, хто спочатку не виявляє організаторських здібностей. У цьому, зокрема, полягає зміст регулярної зміни органів учнівського самоврядування, залучення до управлінської діяльності у різних сферах шкільного життя якомога більшої кількості учнів.
Розважальні форми роботи не можуть і не повинні виконувати тільки розважальну функцію: вони будуть розважати по-справжньому тільки тоді, коли вноситимуть у свідомість і почуття дітей уявлення та знання про щось раніше невідоме і впевненість у власній значущості в системі міжособистісних взаємин. Щоб забезпечити це, потрібно добре продумати організацію справи, залучити до її організації та проведення максимальну кількість учасників (в оптимальному випадку — всі учасники повинні почувати себе відповідальними організаторами форми роботи, яка проводиться), зробити так, щоб вихованці добре відпочили.
Огжке, розважальні форми виховання (якщо вони правильно педагогічно продумані, підготовлені і проведені) сприяють інтелектуальному і духовному розвитку школярів, зміцненню їхнього здоров'я.

Інтерактивні методи навчання захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес та стимулюють мотивацію, навчають самостійного мислення та дій. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів залежить від умінь, стилю роботи конкретного вчителя. Вони вимагають проектування і розроблення таких засобів навчання, які б дозволили поєднати різні види інформаційного середовища (тексти, музику, графіку, звук, реалістичні зображення) з діяльнісною (інтерактивною) формою навчання, що дає можливість підвищити мотивацію навчання за рахунок комп’ютерної візуалізації, мультимедійного подання об’єктів вивчення.

Інтерактивні методи виховання подобаються дітям, але потребують великої підготовки з боку вчителів. Наприклад, взяти тренінг.

Слово "тренінг" в перекладі з англійської означає "навчати, тренувати, дресирувати". Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спілкування, якевідкриває перед групою безліч варіантів розвитку та розв'язанняпроблеми, заради якої вона зібралася. Як правило, учасники в захваті відтренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання, виховання цікавим, не обтяжливим.Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності.Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєюсуттю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомістьтренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від-4- традиційних тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціаллюдини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної таінтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, довзаємодії тощо. Звичайно, традиційна форма передачі знань не є сама пособі чимось негативним, проте у світі швидких змін і безперервногостаріння знань традиційна форма навчання має звужені рамки застосування.Так само, як і будь-яке навчальне заняття, тренінг має певну мету. Неюможуть бути:- інформування та набуття учасниками тренінгу нових професійних навичок та умінь;- опанування нових технологій у професійній сфері;- зменшення чогось небажаного (проявів поведінки, стилю неефективного пілкування, особливостей реагування тощо);- зміна погляду на проблему;- зміна погляду на процес навчання, аби зрозуміти, що він може давати наснагу та задоволення;- підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе тажиття;- пошук ефективних шляхів розв'язання поставлених проблем завдякиоб'єднанню в тренінговій роботі різних спеціалістів, представниківрізних відомств, які впливають на розв'язання цих проблем;- активізація громадськості щодо розв'язання актуальних проблем.

Провести з учнями тренінг, це означає пережити конкретно взяту ситуацію з життя, а значить цю ситуацію змоделювати.

Тренінг переважно складається з таких етапів:

Вступна частина

ü привітання

ü знайомство

ü повторення правил

ü очікування

Основна частина

ü фронтальна бесіда

ü робота в групах

ü рольова гра

ü бліц-турнір

ü мозковий штурм

ü руханка

ü інсцевання

ü практична робота

Заключна частина

ü зворотній зв'язок

ü аналіз очікувань

ü прощання

Кожна частина потребує певного обладнання: ватмани, стікери, фломастери, маркери, кульки, скотч, ножиці та інше.

Заздалегідь треба підготувати:дерево очікувань, роздатковий матеріал, інсценування, ілюстрації, вірші, питання для гри – тестування, витяги з документів та інше.

Самому вчителю підготувати тренінг важко, враховуючи що вчитель готується ще й до уроків, тому до проведення їх треба залучати самих дітей, а також батьків.

Проблеми інноваційних технологій виховання.

Однією із суттєвих проблем є протиріччя між його зорієнтованістю на майбутнє високорозвинене постіндустріальне суспільство і розгалуженою демократичною, політичною спільнотою та сучасним економічним і політичним розвитком, наслідком якого є неготовність учителя та учня до сприйняття інноваційних підходів у виховному процесі.

Ще однією проблемою є суб'єктність інноваційного виховання. І вчитель, і учень у вихованні виступають рівноправними суб'єктами. Ефективний досвід такого спілкування залежить як від добору учнів, так і від здібностей вчителя та від специфічного характеру їх відносин. Тому пряме запозичення досвіду не завжди може дати відповідний ефект в іншому навчальному

середовищі. Це породжує іноді негативне ставлення до інновацій у виховному процесі.

Іншою проблемою є непідготовленість до впровадження інноваційних технологій виховання педагогічного середовища і перш за все вчителів. Вихована в умовах тоталітарної системи і чудово розуміючи її вади, більшість учителів опинилися психологічно непідготовленими до рівноправних стосунків з учнями у вихованні і навчанні, культивуючи в школі авторитарний стиль спілкування.

Таким чином, використання інноваційних технологій виховання забезпечить формування гармонійної особистості школяра. Однак це складний процес, який вимагає від педагога творчої, науково-пошукової діяльності.

-7-

span /spanspan p class=#39;єктність інноваційного виховання. І вчитель, і учень у вихованні виступають рівноправними суб

Мар'ївська ЗШ І-ІІІ ст. №2 Софіївської районної ради Дніпропетровської області

На допомогу вчителю